Пісня

Яке це диво − українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня − то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.
Тут мамина пісня лунає і нині,
її підхопили поля і гаї,
її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
    Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю поло­нити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й ву­лиця мала свої пісні.

Рушник

   

 Рушник - ще один національний оберіг, народний символ України. Все життя українця пов'язане з рушниками.

       Хліб-сіль на вишитому рушнику - то висока ознака гостинності народу. Рушник на стіні - нeвід'ємний символ Хатнього інтер'єру; в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали. Гарно оздоблений рушник висів біля ганку на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжку з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, з ним ходили доїти корову, з ним починали обжинки.

      Рушником ушановували появу немовлят в родині, одруження дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого.

РУШНИК

Моя бабуся гарно вишиває,              
Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
Навік з'єдналось чорне і червоне —

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу — малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

Калина

Калина — символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих.

Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців:

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася,

А ми тую червону калину підіймемо.

А ми нашу славну Україну розвеселимо!

Увага! Увага!

Доброго дня! Я рада вітати вас! З сьогоднішнього дня ми будемо працювати над новим проектом, тема якого: 

"Знаймо і шануймо символи свого краю!"

Сьогоднішнє і давнє - без вузла,
І час наспів цей вузол зав'язати, 
Аби полуда з пращура сповзла 

 І вийшов родовід з курної хати. 

                        Лідія Шевело 

Кожна нація, кожен народ має свої символи, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. Український народ має безліч прекрасних і цікавих символів. Я б, у свою чергу хотіла звернути увагу на народні символи.

 Народними символами українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони - наші давні та добрі обереги. Але в нашому проекті ми розглянемо тільки про калину, пісню та рушник.